Знову почула знайомий шелест пакетів з ринку, галас дітлахів та втомлений голос чоловіка:
– Подивися, все купив? Бо піду наводити порядок на дворі...
Не повертаючись від плити, відповіла:
– Звільнюся, тоді зможу переглянути. Сам розумієш: підсмажую моркву.
Попри справи біля пательні, вільною рукою зняла піну з бульйону, який
варила на холодець. Тільки-но звільнилася від плити, вирішила швиденько переглянути пакети з ринку,
та в цю хвилину трирічна донечка потягнула за рукав:
– Мамо! Мамочко! Максим розламав мою вежу! – повела до іграшкової кімнати і показала на
купу кольорових кубиків, безпорадно розкиданих по килимі.
– Ох! Ви можете хоч сьогодні без
мене вирішити ці проблеми? Коли
я маю закінчити святкові приготування? Де старші?
Почала поступово підвищувати
голос, хоча добре усвідомлювала:
це особливо не допоможе. Відчула
себе більш знервованою, аніж втомленою. Завтра свято, завтра Великдень, а попереду ще стільки справ!
– Матусю! – знову почулося з іграшкової кімнати. Цього разу гукав п’ятирічний син: – Ми будемо сьогодні співати? Завтра ж свято, а ми маємо пісню!
– Ви весь ранок співаєте, тільки в різних тональностях! – відповіла знервовано. – От тільки б те, що треба, співали! А то аж голова гуде!
І знову пішла на кухню до приготування страв. Ближче до обіду основна частина смакоти була приготована. Лишилася випічка тортів та тістечок, але відчувала, що напруження зашкалює. Десь у підсвідомості, наче докір сумління, з’явилася думка присісти біля дітей і повторити святкову пісню. Але глузд зупиняв: трохи пізніше, бо ж не встигаю впоратися на кухні. Спечу, тоді може повторимо...
Для випічки винесла з комори три десятки яєць, приготувала борошно, цукор, та знову була змушена відволіктись: потрібно нагріти донечці молока, щоб вкласти її спати. Тільки повернулася до плити, як позаду себе почула глухий удар та тріск об підлогу. Всі три десятки яєць спільною масою повільно розпливалися по кахлю...
– Матусю! Більше не буду! – заревів Сашко. – Я не хотів!
Це він так невдало задовільнив свою дитячу цікавість, зазираючи на стіл.
Зупинилася. На мить завмерла. На вустах не було слів. Субота перед Великоднем, вечірня пора, а в мене, замість тортів і тістечок, яскравожовта яєчна пляма серед кухні. Доросла, але чомусь в очах з’явилися сльози. Спочатку від безпорадності, а потім – сльози покаяння. Пекти вже все одно нічого не потрібно: яєць в нашому районі в цю пору ніде не купиш.
Я покликала дітей до дитячої кімнати, з двору прийшов чоловік, старший син взяв акордеон і ми всі разом пішли довчати пісню на свято. Ще зранку я думала, що співати в зібранні не будемо, бо пісню не знаємо, але тепер всі були налаштовані на те, щоб прославити Бога на Великдень. Співали і спілкувалися до пізнього вечора. Діти ставили безліч запитань, наприклад, чому одне і те ж свято називають Пасхою, Великоднем, Воскресінням. Разом згадали ізраїльський народ, що виходив з Єгипту, здалося, навіть з ними поспішали, відчували божественні накази та їли пасхальне ягня. Потім згадували Голгофську жертву Ісуса Христа, Його величне Воскресіння...
З таким миром і спокоєм в серці напередодні свят я давно не лягала відпочивати. Перед сном подякувала Богу за те, що вніс Свої корективи в мої плани, хоча й таким незвичним способом.
Наступного дня було довгождане свято.
Сім’єю в зібранні прославили Господа, тішились участю інших. А після служіння, друзі запросили нас у гості, де були і тістечка, і смачні торти...
Тепер, напередодні свят, діти не раз нага дують мені той незвичний переддень свята Воскресіння Господнього.
Буває, люблячому Батькові доводиться зупиняти нас неочікуваними великими плямами.
~ДЛВ~
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Лергос - Oleg Это описание малой части моего духовного пути в виде сказки. Образно показаны события, произошедшие в моей жизни.
Несколько лет назад неожиданно пришло желание написать такое сказание. За пару дней набросал черновик. Начало держал в голове, думал потом допишу, когда буду писать начистую. Продолжение, тоже было не совсем ясно оформлено, потому не писал. Когда же прошло время, и я стал приводить в порядок текст, то не смог толком вспомнить, что было на тот момент про начало и продолжение. Выдумывать нет смысла, так, как это реальный путь, а не фантазия.
Но возможно, так и должно быть. Самое важное написано. Проход через лабиринт. Это первый серьезный путь в духе, который надо пройти, чтобы обрести свободу и очищение. Лабиринт в нас самих. Это путаность мышления и чувств. «Ибо какой человек в состоянии познать совет Божий? или кто может уразуметь, что угодно Господу? Помышления смертных нетверды, и мысли наши ошибочны, ибо тленное тело отягощает душу, и эта земная храмина подавляет многозаботливый ум. Мы едва можем постигать и то, что на земле, и с трудом понимаем то, что под руками, а что на небесах – кто исследовал? Волю же Твою кто познал бы, если бы Ты не даровал премудрости и не ниспослал свыше святаго Твоего Духа? И так исправились пути живущих на земле, и люди научились тому, что угодно Тебе, и спаслись премудростью» (Прем. Сол. 9;13-19).
Мало кто вообще становится на путь освобождения. Узкий путь Христа. Путь премудрости Духа Святого.
«Премудрость … сначала она пойдет с ним путями извилистыми, наведет на него страх и боязнь и будет мучить его своим водительством, доколе не уверится в душе его и не искусит его своими уставами; но потом она выйдет к нему на прямом пути и обрадует его и откроет ему тайны свои. Если он совратится с пути, она оставляет его и отдает его в руки падения его» (Сирах 5;12-22).
Путь одиноких сердцем. «Бог одиноких вводит в дом, освобождает узников от оков, а непокорные остаются в знойной пустыне» (Пс. 67;7).
Большинство почитают себя великими царями Божьими, на деле будучи ничто. «Ибо кто почитает себя чем-нибудь, будучи ничто, тот обольщает сам себя» (Гал. 6;3)
Пять минут звучания - Олег Панферов Рассказ писался на конкурс "Рваная грелка". Тема была "Конец истории. Последний человек". В рассказе нет ярко выраженной христианской направленности, я ее и не предполагал.
Но, в любом случае, интересно узнать мнение Общественности :)