***
А дощ все йде і йде…
Нехай іде і не вщухає!
Я все своє життя вмираю.
І оживаю кожен день.
Я все своє життя вмираю,
Я йду до Тебе, Боже мій!
Я умираю й обираю
Від смерті викупом цей біль.
Та дощ ущух, замовкло небо –
Бо впали зливи на поля.
Життя моє! То так вже треба,
Щоб небом тішилась земля!
Олеся Білоус,
м. Київ, Україна
Народилася 1983р. в Киргизії в родині геологів. Після здобуття Україною незалежності разом із батьками повернулася на Батьківщину. Дитинство минуло на Житомирщині(смт. Червоногранітне). Закінчила Житомирський державний університет ім. Івана Франка (2006), Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова (магістратура,2007). Навчаюся в аспірантурі Науково-дослідного інституту українознавства на філософському відділенні. Вірші пишу з дитинства. Поетичні твори, журналістські матеріали та публіцистика друкувалися в альманахах "Зоряні роси", "Вітрила", газетах "Вільне слово", "Прапор", "Християнство", "Євангельська нива". Заміжня. Член церкви «Дім Євангелія» (ВО ЄХБ, Київ)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Реактор (Вавилонская башня на современный лад) - Сергей Сгибнев Мы так гордимся "высочайшими технологиями" в области ядерной физики! Атомные станции, реакторы, атомные подводные лодки... А зачем? Для того лишь, чтобы, оскалившись пострашнее, ипугать тех, кто за океаном? А они, в свою очередь, так же "страшно" скалятся в нашу сторону. Не будь Библии легко можно было бы поверить, что человек и вправду произошел от обезьяны. Мыслимо ли, истратить столько средств, положить столько жизней... И все для того, чтобы сделать ядерную дубину. Чтобы Геростратовым храмом вспыхнула Хиросима, чтобы полыхнул Чернобыль... А сколько мы еще не знаем! Кто следующий?
